Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Эх, братаны, сегодня расскажу вам историю, крутую как закладка на псилоцибиновые грибы!
Дело было несколько месяцев назад, когда я услышал, что у одного чувака можно прикупить псилоцибиновые грибы. Мой задротский мозг просто запал на эту идею, и я решил себе сделать забойную прикорытную поездку на электричке.
Так что, как только собрал все нужное, вырулил я на деревенскую станцию. Решил я сначала пухнуть афганку, чтобы замутить пару бошек.
«Чего думать! Поехал!» - подумал я, затягивая драп из отгона и чувствуя, как все вокруг начинает блестеть и кружиться.
Пока я ждал поезда, решил провести небольшую медитацию, чтобы сохранить закрытый вид и не признаться окружающим, что я в общем-то под ганджой.
А вот и поезд!
Такая вот дребедень, безобразие одно, качнулся и поехал. И я, конечно же, уселся в самом конце вагона, чтобы не нагружать непьющих своим видом.
| Долбанутость уровень макс |
● |
Взял я из своего рюкзака свою новенькую находку – пудру с псилоцибиновыми грибами. Закинул через трубку и затянул себе, как положено.
«Слышь, братва, давайте устроим рейв-пати на электричке!»
Понеслась!
Вагон превратился в настоящий розовый братский ад, в котором я качался на ритмичный трясун вперед и назад. Меня манит психоделический космос, и я просто кайфую от этого ощущения.
Однако, пока я нирваной растворялся, поезд решил мне сделать подвох. Зажатые особо осторожные пассажиры пришли к кабине кондуктора и, протягивая руки, грозно выкрикивали что-то про «рейды», «полицию» и «наркоконтроль».
Эй, братаны, я влетел!
Афтаритет, понимаешь, пришел ко мне и сказал: «Чувак, оставь свои грибы, а то створки нарконтроля вот-вот распалятся!» У меня таймер внутри щелкнул, и я принял решение избавиться от этой суровой альтернативы.
«Удаляем, не долго мучаемся», - подумал я.
Без сожаления я выбросил свою драгоценную пудру в окно электрички и надеялся, что она встретит своего настоящего обладателя.
О, чудо!
Такая вот история, друзья. Я купил грибы, сел на электричку и обдолбаный катался. Хоть и потерял свою закладку, но оно того стоило! А теперь надо бы снова набраться сил – снова замутим закадку хоть на этот раз!
Дзинь-дринь! Кто знает, может, тебе мой опыт пригодится, чтобы втомиться от реалий этого говна, в котором мы живем. Давай, бро, попутешествуй со мной в томасовском мире!